промовлятися
ПРОМОВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРОМОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. промовляться; док. 1. перев. док. Мимоволі розголосити те, що повинно було зберігатися в таємниці; проговоритися. - Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні за кого не промовлюсь, - вихопився Василько (Турч., Зорі.., 1950, 194); - Батько наказали, щоб я нікому й словом не промовилась, що ви заходили до нас (Стельмах, II, 1962, 78); // Заговорити після тривалого мовчання. Вона потягнула хлопчика за руку ухопивши, а той уперся : « - ні, не хочу бігати» , - промовляє . - А! Се ви промовились, хвалить бога! Хочете в опуку перекидатись? Нумо! (Вовчок, І, 1955, 385); // чим. Взагалі сказати що-небудь. Дуже рідко він дозволяє собі захопитися .. ліричною або жанровою сценкою чи просто промовитися веселим жартівливим слівцем (Літ. газ., 14.I 1958, 3).
2. тільки недок. Пас. до промовляти 1. Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Некрасова, Толстого, Тургенєва, Короленка, Щедріна (Рильський, IX, 1962, 152).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промовляюся | промовляємося |
2 особа | промовляєшся | промовляєтеся |
3 особа | промовляється | промовляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промовлятимуся | промовлятимемося |
2 особа | промовлятимешся | промовлятиметеся |
3 особа | промовлятиметься | промовлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промовлявся | промовлялися |
Жіночий рід | промовлялася | |
Середній рід | промовлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промовляймося | |
2 особа | промовляйся | промовляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | промовляючись | |
Минулий час | промовлявшись |