промінювати
ПРОМІНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОМІНЯТИ, яю, яєш, док., перех., за що, на кого - що і без додатка. 1. Віддавати яку-небудь річ, одержуючи за неї іншу; обмінювати. Ясько вчив мене промінювати гроші на цукерки, яблука, горіхи (Фр., IV, 1950, 208); - Я тобі дерев'яні шаблі робив, а ти промінював їх у куркуленків за сало та гречані оладки (Тют., Вир, 1964, 228); Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував. Дмитренко й пристав : проміняй та й проміняй! (Мирний, І, 1949, 374).
2. Відмовляючись від кого-, чого-небудь, віддавати перевагу іншому. Цей блискучий панич розлучився з безжурним порожнім життям, проміняв свою кар'єру на становище сільського крамаря! (Коцюб., І, 1955, 254); [Ромодан:] Ніколи не думав, що ви проміняєте дослідну станцію на канцелярію... (Корн., II, 1955, 313); Проміняв [Павлик] Євгешку, безповоротно проміняв на Олесю (Донч., VI, 1957, 43); * Образно. Молодеє лихо! якби ти вернулось, Проміняв би долю, що маю тепер (Шевч., І, 1963, 138).
@ Проміняти шило на швайку (на мило, на мотовило) див. шило.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промінюю | промінюємо |
2 особа | промінюєш | промінюєте |
3 особа | промінює | промінюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промінюватиму | промінюватимемо |
2 особа | промінюватимеш | промінюватимете |
3 особа | промінюватиме | промінюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промінював | промінювали |
Жіночий рід | промінювала | |
Середній рід | промінювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промінюймо | |
2 особа | промінюй | промінюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | промінюючи | |
Минулий час | промінювавши |