просторікуватий
ПРОСТОРІКУВАТИЙ, а, е, розм . Який багато, часто беззмістовно говорить; // В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний. Сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання .. Та про мене в її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких .. часів... (Барв., Опов.., 1902, 425).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просторікуватий | просторікувата | просторікувате | просторікуваті |
Родовий | просторікуватого | просторікуватої | просторікуватого | просторікуватих |
Давальний | просторікуватому | просторікуватій | просторікуватому | просторікуватим |
Знахідний | просторікуватий, просторікуватого | просторікувату | просторікувате | просторікуваті, просторікуватих |
Орудний | просторікуватим | просторікуватою | просторікуватим | просторікуватими |
Місцевий | на/у просторікуватому, просторікуватім | на/у просторікуватій | на/у просторікуватому, просторікуватім | на/у просторікуватих |