просторіччя
ПРОСТОРІЧЧЯ, я, с. 1. Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). Дослідження в галузі морфології і синтаксису українського просторіччя .
2. лінгв . Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та ін. відтінку.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просторіччя | просторіччя |
Родовий | просторіччя | просторіч |
Давальний | просторіччю | просторіччям |
Знахідний | просторіччя | просторіччя |
Орудний | просторіччям | просторіччями |
Місцевий | на/у просторіччі | на/у просторіччях |
Кличний | просторіччя | просторіччя |