прострація
ПРОСТРАЦІЯ, ї, ж., книжн. Стан надзвичайної фізичної та нервово-психічної кволості, занепаду сил, байдужості до всього навколишнього, який виникає у людини при тяжких захворюваннях, виснаженні, нервових зворушеннях і т. ін. Мій мозок неохоче притомнів, переборюючи сон. Поволі виринав я з прострації, поволі відроджувалася і відмолоджувалася моя свідомість (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 287); Здається, вперше в житті здали нерви, і жінка впала в якусь прострацію, так ніби її оглушило або контузило (Коз., Листи.., 1967, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прострація | прострації |
Родовий | прострації | прострацій |
Давальний | прострації | простраціям |
Знахідний | прострацію | прострації |
Орудний | прострацією | простраціями |
Місцевий | на/у прострації | на/у простраціях |
Кличний | простраціє | прострації |