простромлювати
ПРОСТРОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСТРОМИТИ, стромлю, стромиш; мн. простромлять; док., перех. 1. Проколювати наскрізь чим-небудь когось, щось. Я вже .. простромлював серединку [іграшки], як зненацька біля мого вуха озвався голос : - Та й гарний же в тебе ніж! (Гр., Без хліба, 1958, 58); От-от бугай настигне; от-от простромить рогом наскрізь Максимову спину... (Мирний, II, 1954, 112); Гайдамацька шабля простромила Борухові горло (Кач., II, 1958, 379); * Образно. Серед піщаних кучугур простромили небо стріли кранів (Рад. Укр., 11.VI 1961, 2).
@ Простромити поглядом (очима) кого - подивитися на кого-небудь дуже неприязно, вороже. - Потрібна осадна артилерія, яку доводиться завозити з Тули, а на це також потрібен час, як ви гадаєте, потрібен? - простромив колючим поглядом свого співбесідника Потьомкін (Добр., Очак. розмир, 1965, 158); Гаврило не скоро спитав : - Це ти, блазню, промовив? Кажи! Га? От саме тоді один одного простромили вони ненависними очима (Мик., II, 1957, 21).
2. розм. Просовувати щось куди-небудь. До кабінету, як щур, у відхилені двері простромив голову прилизаний чоловік (Головко, II, 1957, 552); - Он у Гордія Кошари, ото сім' я. Як сядуть навколо столу обідати - курці немає де голови простромити (Тют., Вир, 1964, 216).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простромлюю | простромлюємо |
2 особа | простромлюєш | простромлюєте |
3 особа | простромлює | простромлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простромлюватиму | простромлюватимемо |
2 особа | простромлюватимеш | простромлюватимете |
3 особа | простромлюватиме | простромлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | простромлював | простромлювали |
Жіночий рід | простромлювала | |
Середній рід | простромлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простромлюймо | |
2 особа | простромлюй | простромлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | простромлюючи | |
Минулий час | простромлювавши |