проточина
ПРОТОЧИНА, и, ж. 1. Отвір, проточений, проїдений (червами, комахами, гризунами і т. ін.). Килим з проточинами .
2. Отвір, проточений, промитий водою; місце, в якому вода протікає звідкись. В великі дощі в моєму номері через проточини текла вода (Н.-Лев., II, 1956, 394); Вони не тільки дісталися до підніжжя муру, але без перешкод підкотили туди діжку пороху. Але в проточину вона не пролізала (Тулуб, Людолови, II, 1957, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проточина | проточини |
Родовий | проточини | проточин |
Давальний | проточині | проточинам |
Знахідний | проточину | проточини |
Орудний | проточиною | проточинами |
Місцевий | на/у проточині | на/у проточинах |
Кличний | проточино | проточини |