протупотіти
ПРОТУПОТІТИ, очу, отиш і ПРОТУПОТАТИ, очу, очеш, док. 1. Док. до тупотіти, тупотати 1. Щось протупотіло повз вікно (Л. Янов., І, 1959, 254); Протупотить роз'їзд по вулиці й стихне (Головко, II, 1957, 360); Важкі кроки протупотіли за стіною (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 22); // безос. Двоє верхівців промчали шляхом. Протупотіло, завмерло (Гончар, II, 1959, 91).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | протупочу | протупотимо |
2 особа | протупотиш | протупотите |
3 особа | протупотить | протупотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | протупотів | протупотіли |
Жіночий рід | протупотіла | |
Середній рід | протупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | протупотімо | |
2 особа | протупоти | протупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | протупотівши |