проіржавлений
ПРОІРЖАВЛЕНИЙ, ПРОРЖАВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до проіржавити, проржавити. Він стоїть біля стрункої берези .. і придивляється до того, як витанцьовує у старенькій, уже проіржавленій на боках дійниці струмочок прозорого березового соку (Збан., Сеспель, 1961, 380).
2. у знач. прикм., перен. Вкритий плямами кольору іржі. Ставить [сторож] на стіл ближче до Шкапонда півока горілки, кособоку чарку, хлібину і брусок жовтого, проіржавленого сала (Стельмах, І, 1962, 258); Безпліддя гір проржавлене й руде (Бажан, Вибр., 1940, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проіржавлений | проіржавлена | проіржавлене | проіржавлені |
Родовий | проіржавленого | проіржавленої | проіржавленого | проіржавлених |
Давальний | проіржавленому | проіржавленій | проіржавленому | проіржавленим |
Знахідний | проіржавлений, проіржавленого | проіржавлену | проіржавлене | проіржавлені, проіржавлених |
Орудний | проіржавленим | проіржавленою | проіржавленим | проіржавленими |
Місцевий | на/у проіржавленому, проіржавленім | на/у проіржавленій | на/у проіржавленому, проіржавленім | на/у проіржавлених |