проіржавілий
ПРОІРЖАВІЛИЙ, ПРОРЖАВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проіржавіти, проржавіти. Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (Гончар, Тронка, 1963, 285); Спис проржавілий на кухні За рожен вертівсь раз в тиждень, Бо раз в тиждень штуку м'яса Для господаря пекли (Фр., XII, 1953, 109); Голос був хрипкий, схожий на хлюпання проржавілих ринв (Панч, На калин. мості, 1965, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проіржавілий | проіржавіла | проіржавіле | проіржавілі |
Родовий | проіржавілого | проіржавілої | проіржавілого | проіржавілих |
Давальний | проіржавілому | проіржавілій | проіржавілому | проіржавілим |
Знахідний | проіржавілий, проіржавілого | проіржавілу | проіржавіле | проіржавілі, проіржавілих |
Орудний | проіржавілим | проіржавілою | проіржавілим | проіржавілими |
Місцевий | на/у проіржавілому, проіржавілім | на/у проіржавілій | на/у проіржавілому, проіржавілім | на/у проіржавілих |