психіка
ПСИХІКА, и, ж. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Психіка є одна із властивостей матерії, що виникла в процесі її розвитку (Психол., 1956, 3); // Прояв цієї здатності конкретно у кого-небудь; душевна організація людини. Я знаю, що твій нервовий стан залежить на більшу половину від моральних причин, але ж психіка психікою, а фізика фізикою (Л. Укр., V, 1956, 223); Лікар, як ніхто інший, мав змогу бачити людину розкритою перед ним і в усіх тонкощах плутаної людської психіки (Смолич, День.., 1950, 169); Залишки і пережитки минулого, прищеплені культурою панівних класів, ще на кожному кроці виявлялись в психіці, в емоціях, в художніх смаках людей (Поезія.., 1956, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | психіка | психіки |
Родовий | психіки | психік |
Давальний | психіці | психікам |
Знахідний | психіку | психіки |
Орудний | психікою | психіками |
Місцевий | на/у психіці | на/у психіках |
Кличний | психіко | психіки |