пугу
ПУГУ, ПУГУ-ПУГУ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає крик пугача або сича. Ой злетів пугач да й на могилоньку, Да як пугу, дак пугу (Чуб., V, 1874, 1046); У долині ворон кряче, сич в гаю - пугу! (Сос., II, 1958, 251).
2. Умовне привітання у запорізьких козаків. Дотанцював [козак] аж до брами. Крикнув: - Пугу! пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша з Лугу! (Шевч., II, 1963, 54); За звичкою Кривоніс гукнув: - Пугу, пугу! Але на козацьке привітання ніхто не відповів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 283).
пуга
ПУГА, и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. Милого друга мила й пуга (Номис, 1864, № 9158); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Греб., І, 1957, 63); Грицько нову мазницю почепив, пугу сплів з новим ремінцем, пужално з береста вирізав (Барв., Опов.., 1902, 137); Чути було, як гукали і ляскали пугою пастухи (Донч., Пісня.., 1947, 13); - Одне пора тобі, Дмитре, зрозуміти, що пугою обуха не пересічеш! (Автом., Щастя.., 1959, 44); * У порівн. Те «бий» опекло тіло, як пуга, підняло ноги і погнало без тями вперед (Коцюб., II, 1955, 87).
@ Як пугою по воді - те саме, що Як об стінку горохом (див. горох).
ПУГА, и, ж., діал. Пугач. Пуга десь у лісі сумно голосить (Федьк., І, 1960, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуга | пуги |
Родовий | пуги | пуг |
Давальний | пузі | пугам |
Знахідний | пугу | пуг |
Орудний | пугою | пугами |
Місцевий | на/у пузі | на/у пугах |
Кличний | пуго | пуги |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуга | пуги |
Родовий | пуги | пуг |
Давальний | пузі | пугам |
Знахідний | пугу | пуги |
Орудний | пугою | пугами |
Місцевий | на/у пузі | на/у пугах |
Кличний | пуго | пуги |