пускатися
ПУСКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПУСТИТИСЯ, пущуся, пустишся, док. 1. часто у сполуч. із сл. у дорогу, у мандри і т. ін. Вирушати куди-небудь. Прощай, мій покою, пускаюсь у море! (Греб., І, 1957, 84); Кузьма волоче в конюшню недолатаний хомут, розшукує вуздечку і поволеньки пускається в дорогу (Тют., Вир, 1964, 65); Попрощався Стефан з мамунею, пустився сам до школи (Ков., Світ.., 1960, 137); Змушені були [люди] кинути свої рідні Карпати і пуститися, в мандри світ за очі, далеко за океан, шукаючи кращої долі (Цюпа, Україна.., 1960, 271); // Починати швидко йти, бігти, пливти в певному напрямку або певним чином. Немов на вид гадюки, На вид його [Пілата] урозтіч все пускалось - Раби, прислуга... (Фр., X, 1954, 163); - І-го-гоо-го-гіі!.. - дико, не своїм голосом, мов орда, заревли всі парубки, пускаючись з гори бігцем навперейми дівчатам (Коцюб., І, 1955, 236); З'єднавши [кінці кабеля], пускається [Маковейчик] назад. Згори бігти набагато легше (Гончар, III, 1959, 57); Один дід пустився за хлопцем, обійшов його, йде йому назустріч і питає: - Куди ти, хлопче, йдеш? (Калин, Закарп. казки, 1955, 50); Виляв [Турн], хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду стриб, - пустився вплав (Котл., І, 1952, 241); Розгорнувши, мов крила, маленькі голі рученята,.. плутаючись ногами й перехиляючись з одного боку на другий, пустилася [дівчинка] до матері (Коцюба, Нові береги, 1959, 211).
2. у сполуч. з інфін., у що, розм. Починати робити що-небудь. Він любив сни. Лягаючи спати, наче пускаєшся плисти по морю ночі, невідомому, чорному (Коцюб., II, 1955, 285); То пускалася [баба] у плач, То світила свічку, То стрибала, як циркач, Зі стола на пічку (С. Ол., Вибр., 1959, 233); І забив він три поклони, І перехрестився, І в далекую дорогу Знов іти пустився (Рудан., Тв., 1956, 74); Як пуститься вона у тую думку, як дасть їй волю, так їй хороше, так весело, що вона і не тямить себе, чи вона на землі, чи у раю... (Кв.-Осн., II, 1956, 330); - Ходімо танцювати, - сказав він.. Вона поклала йому руку на плече і пустилася в танець (Тют., Вир, 1964, 128); // у що, на що, у сполуч. з ім., що означають дію. Здійснювати щось; удаватися, звертатися до чого-небудь. Брав [Жлукто] підряди, пускався на різні авантюри, одне слово - робив те, на що неспроможний звичайний мужик-гречкосій (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 51); Савка миттю випив і тут же, з нагоди славної перемоги над ворогами трудящих, пустився в приємні спогади (Довж., І, 1958, 170).
Пускатися (пуститися) на хитрощі див . хитрощі.
3. розм. Починати падати, литися (перев. про опади). Дощ, пускаючись усе рясніше, лопотів об шинель (Гончар, III, 1959, 11); На свіжий пагорбок поклали вінок із хвої, і він небавом почав зацвітати дрібним білим квітом - пустився навскісний тихий сніг (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 792); // Текти, сочитися (про сльози, кров і т. ін.). - Моя душа розсипана по отих преріях, що вкриті снігами. Отам, де двадцять літ корчував я пеньки, аж кров з-під кігтів пускалась (Ірчан, II, 1958, 134); Я чую, що дідові пустилася по зморщенім лиці слеза [сльоза] (Стеф., III, 1954, 94).
4. розм. Починати рости, проростати (про рослини). З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза (Вовчок, І, 1955, 100); * Образно. Живуть [Марина та Іван], як мед п'ють... А тут уже й дітки пустилися (Мирний, І, 1949, 185).
5. кого, чого, розм. Залишати, кидати кого-, що-небудь. Для приятеля нового не пускайся старого (Укр.. присл.., 1955, 140); Привітно замахав [возій] молодому Яреськові батіжком: - Давай, давай, герою! Пускайся матері - своїми ходити вчись! (Гончар, II, 1959, 136); Чимало по світу брести Мені, пустившись свого гайку (Граб., І, 1959, 234); На хвилинку шквал наче притих, - Ласточкін навіть пустився підлоги, якої тримався (Смолич, Світанок.., 1953, 567).
Пускатися (пуститися) рукою (руками) - переставати триматися за кого-, що-небудь. З останніх сил натужиться хлопець, уже пальці аж розмикаються - ось-ось випустить чересло.. Артем пустився рукою (Головко, II, 1957, 391); Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Март., Тв., 1954, 164).
@ Пуститися берега див. берег; Пуститися духу див. дух.
6. на що, у що і без додатка, розм. Забувати правила поведінки, моральні засади тощо. Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах І тілько знай що їх хвалили, Кипіли в нефті [нафті] в казанах; Що через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо (Котл., І, 1952, 137); Мотря задумана ходе,.. то була нечупарна, а то і зовсім пустилася (Мирний, І, 1954, 234).
На пси пускатися (пуститися) - те саме, що На пси сходити (зійти, іти, піти і т. ін .) (див. пес). - По моїй смерті пустить [Броніслав] усе моє добро за один рік та й піде в світ блукаючи або пуститься на пси (Фр., IV, 1950, 258).
7. тільки недок. Пас. до пускати. - Тату, я зловив татарина! - То веди го [його] сюди. - Не ведеться-бо!.. - То пусти го. - Не пускається-бо! (Номис, 1864, № 4361).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пускаюся | пускаємося |
2 особа | пускаєшся | пускаєтеся |
3 особа | пускається | пускаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пускатимуся | пускатимемося |
2 особа | пускатимешся | пускатиметеся |
3 особа | пускатиметься | пускатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пускався | пускалися |
Жіночий рід | пускалася | |
Середній рід | пускалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пускаймося | |
2 особа | пускайся | пускайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пускаючись | |
Минулий час | пускавшись |