пуста
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуста | пусти |
Родовий | пусти | пуст |
Давальний | пусті | пустам |
Знахідний | пусту | пусти |
Орудний | пустою | пустами |
Місцевий | на/у пусті | на/у пустах |
Кличний | пусто | пусти |
пустий
ПУСТИЙ, а, е. 1. Нічим не заповнений (про вмістище); порожній. Пустого міха не надуть, коли пораз [раз по раз] дірки йдуть (Номис, 1864, № 10829); // Без меблів, речей і т. ін. (про приміщення). Чого тоті [ті] козаки хочуть, чого шукають? Її стодоли пусті, комора без дверей, порожня, хата - гола (Стеф., І, 1949, 192); Пуста квартира... Все пограбовано... Сумна лише чорнильниця одна.. стоїть в кутку... (Сос., II, 1958, 480); // Безлюдний, ненаселений або малолюдний. Піду в край пустий, де й плуг не оре (Чуб., V, 1874, 358); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відціль повиганяв усіх з серця (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Вийшла [Катря] на головну, Миколаївську, вулицю. І зразу ж наче провалилася з тиші й сутінів пустого майдану в інший, одмінний світ гулящої метушні (Головко, II, 1957, 385); // Ніким, нічим не зайнятий; вільний. - Міністри... Гей, ви, міністри! - гукає боєць на пусті місця палати, ніби там уже справді стояли перед ним міністри (Гончар, III, 1959, 291); Крім стола, в кабінеті було кілька стільців, шафа з паперами, пуста етажерка, на якій стояв глиняний глечик з водою (Тют., Вир, 1964, 64); // розм. Пригот. без м'яса, жирів і т. ін.; пісний. Дим густий, борщ пустий, м'ясо вгору, пір'я вниз (Номис, 1864, № 12586); // перен. Позбавлений виразу (про очі, погляд). - Коли королеві скучно, що він має робити? - запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 227).
@ З пустими руками: а) те саме, що З порожніми руками (див. порожній). - Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я, не знав... Та от і з'явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити. (Ткач, Плем'я.., 1961, 58); б) без знань, досвіду і т. ін. Подібно до свого вчителя Киричинський прийшов у криміналістику не з пустими руками (Наука.., 7, 1967, 17); На пустому місці [робити (починати і т. ін. )] - те саме, що На порожньому місці [робити (починати і т. ін. )] (див. порожній). Пролетарська культура, говорив Ленін, виростає не на пустому місці (Біогр. Леніна, 1955, 252); Переливати з пустого [та] в порожнє див. переливати; Пуста голова; Пустий лоб - те саме, що Порожня голова (див. порожній). - Тепер майбутнє не в церковному дзвоні і хресті, а в банкірському сейфі і в карбованому імперіалі.. Та як це вдовбати в пусті голови? (Стельмах, І, 1962, 282); Живіт товстий, а лоб пустий (Номис, 1864, № 6358); Пуста кишеня - те саме, що Пустий гаманець (див. гаманець). Золото, золото, вславлене по світу!.. Добре тому, хто гребе тебе жменею. Важко без тебе - з пустою кишенею (Граб., І, 1959, 609); Пустий гаманець див. гаманець.
2. Який має всередині порожнину; порожній, порожнистий. Верба товста, та пуста (Номис, 1864, № 13764); Ти наче яблуко рум'яне, але всередині пусте (Сос., II, 1958, 118).
3. перен. Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, порожній. Не марної слави, не сміху пустого, Я сліз буду в світі шукати (Л. Укр., І, 1951, 347); - Оце тобі, Антоне, книжка, - казав Василь Іванович, оддаючи йому задачника. - Не пуста яка-небудь - пользовита [корисна] книжка! (Вас., І, 1959, 66); Так він розстався з Оленкою. Пустим, спустошеним після цього стало його життя (Гончар, Тронка, 1963, 306); // Який не має значення, несуттєвий. - Не раджу вам, пане професоре, задавати їм [Мічуріну] пусті запитання. Вони сьогодні дуже не в настрої (Довж., І, 1958, 447); Ментор ізник уже десь, пустих нахвалянь намоловши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 373).
@ Пустий звук див. звук; Пусті слова (фрази, розмови і т. ін. ) - позбавлені змісту, сенсу слова, фрази, розмови і т. ін. Пусті слова про «право бідних»!.. Держава дбає не про нас. Нас мали за рабів негідних... Доволі кривди і образ! (Вороний, Вибр., 1959, 199); Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан старався привчити їх читати, студіювати, відучував їх од пустої фразеології і трати часу (Коцюб., III, 1956, 31); Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице. Засиділися за пустими розмовами (Горд., II, 1959, 208).
4. перен. Несерйозний, духовно обмежений, легковажний (про людину). Знав він, що вдова не пуста, не гуляча [гуляща] людина, але дуже любить начіплювати на себе.. намиста, дукачі та шовкові хустки (Н.-Лев., IV, 1956, 172); Тільки пуста, бездушна людина змогла б діяти так, не даючи ради своїм вчинкам (Ле, Міжгір'я, 1953, 54).
5. у знач. ім. пусте, рідко пустеє, того, с. Те, що не має істотного значення, не заслуговує уваги; щось поверхове, беззмістовне. Тогді-то [тоді-то] в пеклі вечорниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали (Котл., І, 1952, 153); - А як мене люди засміють..? - Таж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45); - Пусте говорите, мамо, - наче маленьку, взяв [Іван] стару за руку (Стельмах, Хліб.., 1959, 9).
6. у знач. присудк. сл. пусте, рідко пустеє. Не варто уваги або зусиль; дрібниця. - Се не пусте, - Сказав Явтух Рябку: - оце тебе за те По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); [Параска:] Гірким життям научилось моє серце почувати недолю. [Іван:] Пустеє, Параско..; мало чого матері не присниться за сина, коли в неї тільки й думок, що він (Вас., III, 1960, 37); Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк, тож йому пусте було базікати з шляхтичем (Досв., Вибр., 1959, 59); // Уживається як вигук у знач. «дрібниця!», «дарма!», «дурниця!». - Навіщо вони [книжки] вам здалися? - спитав становий. - Іноді справитись треба, - кажу я. - Пусте! - рішуче одказав становий (Мирний, IV, 1955, 382); - Це ж ти піхтурою від самої станції? Мабуть, ноги набив? - промовила [мати] співчутливо.. - Пусте! - мовив Панас весело (Коцюба, Нові береги, 1959, 231).
@ Пустий вітер: а) легковажна, ненадійна людина; б) що-небудь не варте уваги, незначне, позбавлене сенсу. Шука пустого вітру в полю (Номис, 1864, № 10928); На пустий вітер і собака не забреше! (Стеф., II, 1953, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пустий | пуста | пусте | пусті |
Родовий | пустого | пустої | пустого | пустих |
Давальний | пустому | пустій | пустому | пустим |
Знахідний | пустий, пустого | пусту | пусте | пусті, пустих |
Орудний | пустим | пустою | пустим | пустими |
Місцевий | на/у пустому, пустім | на/у пустій | на/у пустому, пустім | на/у пустих |