пустинно
ПУСТИННО. Присл. до пустинний 2. З ранку до вечора і з вечора до світанку висіли на щоглах козаки і вдивлялися в далечінь.. Але море синіло пустинно (Тулуб. Людолови, II, 1957, 176); // у знач. присудк. сл. Як люблю я по лісі блукати.. Самота округ, а все ж не пустинно (Фр., X, 1954, 182); На широких і низьких пагорбах, покраяних звивистими і глибокими тріщинами.. і порослих чахлими кущиками глоду та сухим полином, було пустинно і зовсім тихо (Смолич, V, 1959, 33).