пустошити
ПУСТОШИТИ, шу, шиш, недок., перех., рідко. Те саме, що спустошувати 1, 2. Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Л. Укр., III, 1952, 648); - Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (Зеров, Вибр., 1966, 236); - Шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені... Але інших кривдив... інших нищив, пустошив... (Ірчан, II, 1958, 302).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пустошу | пустошимо |
2 особа | пустошиш | пустошите |
3 особа | пустошить | пустошать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пустошитиму | пустошитимемо |
2 особа | пустошитимеш | пустошитимете |
3 особа | пустошитиме | пустошитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пустошив | пустошили |
Жіночий рід | пустошила | |
Середній рід | пустошило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пустошмо | |
2 особа | пустош | пустоште |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пустошачи | |
Минулий час | пустошивши |