півбока
ПІВБОКА, невідм., ч. Половина бока. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну; гріє, вже волові й півбока нагріє, як кажуть люди (Мирний, І, 1949, 323); Хай лише посунеться у поле цап... Руду йому бороду одсічем, Облупимо півбока сікачем (Олесь, Вибр., 1958, 327); // у знач. присл. півбоком. Не прямо, а напівбоковою частиною (про кого-небудь, хто напівобернувся). Повернувшись півбоком, даючи комусь дорогу, промовець глянув у свій гурт (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 15).
Півбока луплена (обдерта) [півбока драна] - у народних казках - з напівоблупленим боком, боками (звичайно про козу). Я коза ярая, півбока драная, півбока луплена, за три копи куплена (Номис, 1864, № 9265); Нічого не закуплено: Козу півбока луплену, Для сміху, на потіху, Додому привезуть (Олесь, Вибр., 1958, 289).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | півбока | |
Родовий | півбока | |
Давальний | півбока | |
Знахідний | півбока | |
Орудний | півбока | |
Місцевий | на/у півбока | |
Кличний | півбока |