півнячий
ПІВНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до півень. Старший хлопець.. вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка (Н.-Лев., II, 1956, 372); - Бач - наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти... (Коцюб., II, 1955, 20); - Я вже й надвір виходила, прислухалась. Думала - може де півнячий голос почую - тиша (Збан., Єдина, 1959, 45).
2. перен. Власт. задерикуватій, запальній і т. ін. людині. Відкривалась вона [ворожнеча] Артемові на кожному кроці: у зневажливо задирливій поведінці артилеристів до гайдамаків, у півнячій бундючності гайдамаків (Головко, II, 1957, 528).
3. перев. у сполуч. із. сл. діло, справа. Власт. півневі, півням. Півні вже давно охрипли, роблячи свою щоденну справу за давнім правилом: моє діло півняче, проспівав, а там хоч і не розвиднюйся! (Дмит., Наречена, 1959, 212); // перен. Про незначну, другорядну і т. ін. роль у чому-небудь. [Префект:] Якщо в Корінфі дійсне є скільки перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга. [Меценат:] Моя заслуга півняча, мій друже (Л. Укр., III, 1952, 453).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | півнячий | півняча | півняче | півнячі |
Родовий | півнячого | півнячої | півнячого | півнячих |
Давальний | півнячому | півнячій | півнячому | півнячим |
Знахідний | півнячий, півнячого | півнячу | півняче | півнячі, півнячих |
Орудний | півнячим | півнячою | півнячим | півнячими |
Місцевий | на/у півнячому, півнячім | на/у півнячій | на/у півнячому, півнячім | на/у півнячих |