півслово
ПІВСЛОВО, а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. Коли ж би він до неї більше говорив, - то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Март., Тв., 1954, 299); Жодна з газет не згадувала й півсловом про суть самої наукової доповіді Нен-Сагора, її постулатів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 280).
@ На півслові - обриваючи мову, спів, зненацька зупиняючись під час розмови і т. ін. Кладу йому руку на нагріту вже спину. Тоді він на півслові урива пісню (Коцюб., II, 1955, 416); Яцуба ненароком стрівся очима з донькою і враз на півслові осікся (Гончар, Тронка, 1963, 158); - Поїдете ви чи не поїдете сьогодні, це діло ваше, але я не хотіла б, щоб наша розмова обірвалась так, на півслові. Домовились? (Головко, II, 1957, 456).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | півслово | півслова |
Родовий | півслова | півслів |
Давальний | півслову | півсловам |
Знахідний | півслово | півслова |
Орудний | півсловом | півсловами |
Місцевий | на/у півслові | на/у півсловах |
Кличний | півслово | півслова |