підбадьорливий
ПІДБАДЬОРЛИВИЙ, а, е. Який додає сили, впевненості, піднімає дух, настрій. Він хотів був сказати їй ще щось підбадьорливе, але вловив у її втомлених, зволожених очах далеку, відсутню думку і одвернувся (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 174); // Який виражає заохочення до яких-небудь дій, вчинків. У підбадьорливих кивках голів і співчутливих поглядах очей правлінців він прочитав згоду з висловленими думками, і це його заспокоїло (Добр., Тече річка.., 1961, 110); // Який має здатність знімати втому, млявість, освіжати, додавати спритності, жвавості. Далеко за містом, в лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок, при підбадьорливому запаху сосни наша розмова почалась якось раптово, щиро (Тич., III, 1957, 278); // Який певними вигуками, діями і т. ін. примушує жвавіше, швидше рухатися (коня, вола тощо). Підбадьорливе погейкування.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підбадьорливий | підбадьорлива | підбадьорливе | підбадьорливі |
Родовий | підбадьорливого | підбадьорливої | підбадьорливого | підбадьорливих |
Давальний | підбадьорливому | підбадьорливій | підбадьорливому | підбадьорливим |
Знахідний | підбадьорливий, підбадьорливого | підбадьорливу | підбадьорливе | підбадьорливі, підбадьорливих |
Орудний | підбадьорливим | підбадьорливою | підбадьорливим | підбадьорливими |
Місцевий | на/у підбадьорливому, підбадьорливім | на/у підбадьорливій | на/у підбадьорливому, підбадьорливім | на/у підбадьорливих |