підбрехач
ПІДБРЕХАЧ, а, ч., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати. [Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (Фр., IX, 1952, 391); *У порівн. Ілько у нас завжди в усьому ватажком був.. А Петрусь то так, як підбрехач у нього, в усьому хоче наслідувати (Ів., Таємниця, 1959, 106); // етн. Другий сват в обряді сватання. - Іди зо мною підбрехачем за Пархома до Хіврі (Кв.-Осн., II, 1956, 488).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підбрехач | підбрехачі |
Родовий | підбрехача | підбрехачів |
Давальний | підбрехачеві, підбрехачу | підбрехачам |
Знахідний | підбрехача | підбрехачів |
Орудний | підбрехачем | підбрехачами |
Місцевий | на/у підбрехачі, підбрехачу, підбрехачеві | на/у підбрехачах |
Кличний | підбрехачу | підбрехачі |