підбурений
ПІДБУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підбурити. Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 84); Захвилювалась, загомоніла Січ. Підбурені десятком розпалених голів, задні ряди запорожців кинулись в бік передмістя... (Довж., І, 1958, 237); Орися, підбурена батьком, біжить знов на хрущів, а запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (Стар., Облога.., 1961, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підбурений | підбурена | підбурене | підбурені |
Родовий | підбуреного | підбуреної | підбуреного | підбурених |
Давальний | підбуреному | підбуреній | підбуреному | підбуреним |
Знахідний | підбурений, підбуреного | підбурену | підбурене | підбурені, підбурених |
Орудний | підбуреним | підбуреною | підбуреним | підбуреними |
Місцевий | на/у підбуреному, підбуренім | на/у підбуреній | на/у підбуреному, підбуренім | на/у підбурених |