підкидний
ПІДКИДНИЙ, а, е. 1. Признач. для підкидання кого-, чого-небудь угору. - Вам подобається моя акробатична група на підкидних дошках? - Так, група хороша (Ткач, Арена, 1960, 143).
2. у знач. ім. підкидний, ного, ч. Різновид гри у карти; дурень (у 2 знач.). Діди чаркували і завзято билися в підкидного (Чаб., Тече вода.., 1961, 167); Грали вони в підкидного - так Рем чи козирного туза приховав, чи «генеральського» Ромулові почепив, - точних відомостей не маємо. Знаємо тільки, що побились за картами (Вишня, І, 1956, 455).
@ Підкидний дурень - різновид гри у карти; дурень (у 2 знач.). Він навчився неперевершено грати у підкидного дурня (Вол., Місячне срібло, 1961, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкидний | підкидна | підкидне | підкидні |
Родовий | підкидного | підкидної | підкидного | підкидних |
Давальний | підкидному | підкидній | підкидному | підкидним |
Знахідний | підкидний, підкидного | підкидну | підкидне | підкидні, підкидних |
Орудний | підкидним | підкидною | підкидним | підкидними |
Місцевий | на/у підкидному, підкиднім | на/у підкидній | на/у підкидному, підкиднім | на/у підкидних |