підкурений
ПІДКУРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкурити. Семен відчував, як приємно гріла його перекинута в нутро раніше склянка горілки; ..і в горілчаній парі, як підкурені оси, закружляли туманні, плутані думки (Сміл., Зустрічі, 1936, 35); * Образно. - Коли набереться в мене сто тисяч добірного війська, підкуреного порохом і загартованого в боях, з доброю зброєю та арматою, - тоді заговорю я по-іншому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 439).
2. у знач. прикм. Який набув жовтуватого відтінку від підкурювання (перев. про вуса). Дмитро Федорович, накручуючи підкурені непокірні вуса, ставив собі десятки різних запитань.., щоб розгадати таємницю зникнення Марусі (Логв., Літа.., 1960, 205).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкурений | підкурена | підкурене | підкурені |
Родовий | підкуреного | підкуреної | підкуреного | підкурених |
Давальний | підкуреному | підкуреній | підкуреному | підкуреним |
Знахідний | підкурений, підкуреного | підкурену | підкурене | підкурені, підкурених |
Орудний | підкуреним | підкуреною | підкуреним | підкуреними |
Місцевий | на/у підкуреному, підкуренім | на/у підкуреній | на/у підкуреному, підкуренім | на/у підкурених |