підкутий
ПІДКУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкувати. Вовк Неситий нахиляєсь [нахиляється], До копита прозираєсь [прозирається], - Ех, як фрасне Шкапа враз, Як у лоб не вцідить просто, А була підкута остро, - То мій Вовк, мов свічка, згас (Фр., XII, 1953, 71); * Образно. - Рід наш роботящий, та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів (Ю. Янов., І, 1954, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкутий | підкута | підкуте | підкуті |
Родовий | підкутого | підкутої | підкутого | підкутих |
Давальний | підкутому | підкутій | підкутому | підкутим |
Знахідний | підкутий, підкутого | підкуту | підкуте | підкуті, підкутих |
Орудний | підкутим | підкутою | підкутим | підкутими |
Місцевий | на/у підкутому, підкутім | на/у підкутій | на/у підкутому, підкутім | на/у підкутих |