підсинений
ПІДСИНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підсинити. Біля самої води гостро пахне сіллю, висихаючими водоростями. Море зараз спокійне, ласкаве, густо підсинене аквамарином (Рад. Укр., 30.УІ 1967, 2); Крізь відчинені вікна щедро світить сонце, пустотливими зайчиками відбиваючись на склі любовно оздоблених фотографій, на біленьких, злегка підсинених рушниках (М. Ол., Чуєш.., 1959, 26); *У порівн. В неї очі чорні, а білки очей великі-великі і наче підсинені синькою (Донч., II, 1956, 152).
2. у знач. прикм., перен. Забарвлений у блідо-синій колір або такий, що має синюватий відтінок. Засміялась вона, блиснувши на Івана чорними очима та підсиненими білками (Коцюб., І, 1955, 62); Рання осінь ще тримала сонце високо в підсиненому небі (Дім., Ідол, 1961, 113); Ненависним поглядом Дмитро зміряв підсинене веснянкувате обличчя (Стельмах, II, 1962, 341); // у сполуч. із сл. око, розм . З синцем, синцями. Іноді й доставалося їй од Максима за ті подарунки: не раз, не два ходила вона з підсиненими очима (Мирний, II, 1954, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підсинений | підсинена | підсинене | підсинені |
Родовий | підсиненого | підсиненої | підсиненого | підсинених |
Давальний | підсиненому | підсиненій | підсиненому | підсиненим |
Знахідний | підсинений, підсиненого | підсинену | підсинене | підсинені, підсинених |
Орудний | підсиненим | підсиненою | підсиненим | підсиненими |
Місцевий | на/у підсиненому, підсиненім | на/у підсиненій | на/у підсиненому, підсиненім | на/у підсинених |