підхорунжий
ПІДХОРУНЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії. Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Іст. СРСР, II, 1957, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підхорунжий | підхорунжі |
Родовий | підхорунжого | підхорунжих |
Давальний | підхорунжому | підхорунжим |
Знахідний | підхорунжого | підхорунжих |
Орудний | підхорунжим | підхорунжими |
Місцевий | на/у підхорунжому, підхорунжім | на/у підхорунжих |
Кличний | підхорунжий | підхорунжі |