пійманий
ПІЙМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до піймати. Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки (Гончар, Тронка, 1963, 321); // піймано, безос. присудк. сл. Микита - це був теж коновод із їх товариства. Його піймано, суджено (Гр., II, 1963, 278).
2. у знач. прикм. Якого спіймали. Дівчина билась, як пійманий птах (Головко, II, 1957, 174); // у знач. ім. пійманий, ного, ч.; піймана, ної, ж. Людина, яку піймали. Коло людей зростало, заповнювало вулицю, стискало пійманих у лещата (Десняк, Десну.., 1949, 300).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пійманий | піймана | піймане | піймані |
Родовий | пійманого | пійманої | пійманого | пійманих |
Давальний | пійманому | пійманій | пійманому | пійманим |
Знахідний | пійманий, пійманого | пійману | піймане | піймані, пійманих |
Орудний | пійманим | пійманою | пійманим | пійманими |
Місцевий | на/у пійманому, пійманім | на/у пійманій | на/у пійманому, пійманім | на/у пійманих |