пілеолус
ПІЛЕОЛУС, -а, ч. Традиційний головний убір клірика Римсько-католицької церкви, а також клірика Англіканської церкви; виник внаслідок практичної необхідності, а саме – для того щоб тримати тонзуру представників духовенства в теплі в часто холодних, вологих приміщеннях церков; зовні ідентичний традиційному єврейському головному убору – єрмолці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пілеолус | пілеолуси |
Родовий | пілеолуса | пілеолусів |
Давальний | пілеолусові, пілеолусу | пілеолусам |
Знахідний | пілеолус | пілеолуси |
Орудний | пілеолусом | пілеолусами |
Місцевий | на/у пілеолусі | на/у пілеолусах |
Кличний | пілеолусе | пілеолуси |