піхтурою
піхтура
ПІХТУРА, и, ж., розм., жарт. 1. Те саме, що піхота. Їм назустріч військо йде, Ще небачене ніде: Йдуть вусаті командири, Позолочені мундири, І кіннота й піхтура, Чути вигуки «ура» ! (Перв., Казка.., 1958, 28); - Добре рубають хлопці! Раз піхтура зірвалась на ноги, так вона вже біжить (Панч, О. Пархом., 1939, 132).
2. Те саме, що піхотинець. В Каленика мовби на лобі написано, що він піхтура. Його навіть по шиї можна викрити - зморщена, худа, суто піхотинська шия! (Гончар, І, 1954, 326); - Не Мошко, а представник споживспілки. Агент, заготовлювач. І не якась піхтура, а на колесах, при одній кінській силі (Кучер, Трудна любов, 1960, 343).
3. у знач. присл. піхтурою. Пішки. - Розкажи.., як ти добравсь піхтурою до табору (П. Куліш, Вибр., 1969, 88); Вивантажились - на тій же Дарниці, і піхтурою на Київ (Головко, II, 1957, 437).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піхтура | піхтури |
Родовий | піхтури | піхтур |
Давальний | піхтурі | піхтурам |
Знахідний | піхтуру | піхтури, піхтур |
Орудний | піхтурою | піхтурами |
Місцевий | на/у піхтурі | на/у піхтурах |
Кличний | піхтуро | піхтури |