ранжир
РАНЖИР, у, ч. 1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу.
За ранжиром; Згідно з ранжиром: а) за зростом. Новаків вишикували за ранжиром (Добр., Ол. солдатики, 1961, 36); - Хоча, згідно з ранжиром, тобі завжди випадає стояти позаду, серед найдрібніших зростом але на цей раз я ранжир ламаю (Гончар, І, 1954, 446); б) за чином, старшинством, ступенем значимості, важливості і т. ін. Гості за суворим ранжиром посідали до пишного іменинного столу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 143).
2. Певний порядок у чому-небудь.
По ранжиру: а) за усталеним порядком. - Десята година, спати час, - гукнула вона до дітей, які вишикувались по ранжиру, мов жива діаграма (Собко, Справа.., 1959, 87); б) за встановленою формою. - Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору (Стор., І, 1957, 264).
@ Під один ранжир - нехтуючи індивідуальними рисами. Люди - різні, їх не можна рівняти під один ранжир (Наука.., 10, 1967, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ранжир | ранжири |
Родовий | ранжиру | ранжирів |
Давальний | ранжирові, ранжиру | ранжирам |
Знахідний | ранжир | ранжири |
Орудний | ранжиром | ранжирами |
Місцевий | на/у ранжирі | на/у ранжирах |
Кличний | ранжире | ранжири |