рань
РАНЬ, і, ж., розм. Дуже ранній, ранковий час. Ляля ступила на ганок і мимоволі затрималась. Незважаючи на таку рань, було зовсім тепло (Гончар, Земля.., 1947, 131); Ще рань. Ще снами зборені, Лани дрімають зорані (Нех., Під.. зорею, 1950, 141); * Образно. Минав ніч, палає схід, Нових століть багріє рань, І України грізний хід Дзвенить в минулому з повстань (Мал., Звенигора, 1959, 314).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рань | рані |
Родовий | рані | раней |
Давальний | рані | раням |
Знахідний | рань | рані |
Орудний | ранню | ранями |
Місцевий | на/у рані | на/у ранях |
Кличний | ране | рані |
ранити
РАНИТИ, ню, ниш, недок. і док., перех. 1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Л. Укр., І, 1951, 424); Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332); // безос. Раптом ранило їй руку... Пересилюючи муку, крикнула [Люба Земська]: - Не відступать! (Тич., II, 1957, 100); * Образно. А сірий дощ холодними голками Нам ранив лиця, по бурках стікав, І дихав холодом осіннім понад нами, І в очереті плакав і шептав (Рильський, І, 1960, 151); // перен. Пошкоджувати (перев. рослини). Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить (Горд., II, 1959, 14).
2. перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися. Він любив її щиро, і кожда звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (Фр., VII, 1951, 14); Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (Довж., І, 1958, 498).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | раню | ранимо |
2 особа | раниш | раните |
3 особа | ранить | ранять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ранитиму | ранитимемо |
2 особа | ранитимеш | ранитимете |
3 особа | ранитиме | ранитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ранив | ранили |
Жіночий рід | ранила | |
Середній рід | ранило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | раньмо | |
2 особа | рань | раньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ранячи | |
Минулий час | ранивши |
рання
РАННЯ, я, с ., розм., рідко. Те саме, що ранок 1. Їй хотілось скоріше дочекатися рання (Коцюб., І, 1955, 15); Розбрівшись з самого рання по парках, по бібліотеках,.. сидять над конспектами студенти, готуються до останніх екзаменів (Гончар, Людина.., 1960, 3).
@ В таке рання - так рано. Щирі, добрі і веселі хрипківці.. дружно встрявали в любу розмову і ділилися між собою не тільки хлібом-сіллю, а навіть і тютюном. На цей раз мова між дядьками йшла про те, на яку хворобу їх сюди викликали в таке рання (Тют., Вир, 1964, 170); З (від) рання до вечора (до смеркання) - цілий день. Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (Стельмах, V, 1963, 352); На степи падала мжичка. Вона почалася ще тиждень тому і сіяла щодня від рання до вечора, дні і ночі (Епік, Тв., 1958, 425).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рання | рання |
Родовий | рання | рань |
Давальний | ранню | ранням |
Знахідний | рання | рання |
Орудний | ранням | раннями |
Місцевий | на/у ранні | на/у раннях |
Кличний | рання | рання |