ратоборець
РАТОБОРЕЦЬ, рця, ч. 1. заст. Ратник (у 1 знач.). Чути гомін, брязкіт сталі, Десь видзвонюють мечі, Одбиваючи навали, Рідний край стережучи. І скликає ратоборців - Дзвін його [Києва] в світи гуде!.. (Ус., Дорогами.., 1951, 114).
2. чого, уроч . Поборник, захисник чого-небудь. Максимович - невтомний ратоборець, пристрасний пропагандист дружби всіх слов'янських народів (Вітч., 3, 1968, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ратоборець | ратоборці |
Родовий | ратоборця | ратоборців |
Давальний | ратоборцеві, ратоборцю | ратоборцям |
Знахідний | ратоборця | ратоборців |
Орудний | ратоборцем | ратоборцями |
Місцевий | на/у ратоборці, ратоборцеві | на/у ратоборцях |
Кличний | ратоборцю | ратоборці |