рахувати
РАХУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Вимовляти, називати числа в послідовному порядку (під час підрахунку). Санітар.. почав думкою рахувати: один, два, три, чотири, п'ять, шість... Відраховував секунди (Трубл., І, 1955, 47); - Рахую до трьох, - сказав я, - забирайтесь моментально за борт (Ю. Янов., II, 1958, 164); // Ритмічно повторюючи числа, відмірювати такт (у музиці, танці, під час ходьби і т. ін.); // Знати назви і послідовність чисел у певних межах. - Василю, - говорить малий Мирон до малого Василя, - ти доки вмієш рахувати? (Фр., І, 1955, 231); // Уміти виконувати арифметичні дії з числами. Хлопчик Андрійко не вмів рахувать, Ні віднімать, ані додавать (Перв., Райдуга.., 1960, 25).
2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму. Вона повернулась до стіни і почала рахувати пальцем крапочки на перському килимі (Л. Укр., III, 1952, 697); Два сержанти зупинили колону, почали рахувати людей (Тют., Вир, 1964, 346); Рахувати гроші; // Вести які-небудь підрахунки. Він собі своє рахував, а я своє, та й таки на моїм стало (Фр., II, 1950, 20); Часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував. - Один - двадцять п'ять, за двох - півсотні, за десять буде триста без п'ятдесят... та ще одежа... (Коцюб., II, 1955, 193).
3. перех. Вести початок чого-небудь від чогось. Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем (Коцюб., І, 1955, 328).
4. перех. Враховувати, включати кого-, що-небудь. Просив би звістити, які саме новели мої гадаєте помістити в другому томикові, рахуючи нове оповідання (Коцюб., III, 1956, 209); // Брати до уваги когось, щось. Шевченко взагалі нікого й нічого не перекладав, принаймні до нас не дійшли його переклади, якщо не рахувати уривків із «Слова о полку Ігоревім» (Рильський, III, 1956, 186).
5. неперех., на кого - що, розм. Надіятися, розраховувати на кого-, що-небудь у своїх діях, планах і т. ін. - Ти, може, рахуєш на те, що вийдеш заміж? (Март., Тв., 1954, 338); Звістіть, коли ласка, на яке число примірників книжки можу рахувати? (Коцюб., III, 1956, 209); Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (Крим., Вибр., 1965, 565).
6. перех., за кого - що, ким, чим, розм. Те саме, що вважати. Рахувати його [хазяїна кав'ярні] за постійного члена нашої сімки важко (Ю. Янов., II, 1958, 99).
7. неперех., розм. Думати, розмірковувати над чим-небудь. [Кнуриха:] Все знаєш, рахує [Василь] про діла людські і мучиться, що не по правді народ живе (Мирний, V, 1955, 91); [Свічка:] Погано ж ти рахуєш, воєводо, Коли життя за грамоту даєш (Коч., П'єси, 1951, 220); // із спол. щ о. Грунтуючись на чомусь, робити певний висновок, певне припущення з приводу кого-, чого-небудь. Роздумав собі [Гринько] так, що ожениться з Варварою, бо вона має хатчину й городець. Рахував, що на бульбу й капусту вистане [вистачить] їм грунту (Март., Тв., 1954, 318); Він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! (Гр., II, 1963, 347).
8. у знач. вставн. сл., неперех., рідко. Уживається для підтвердження певної думки. - І піп, рахувати - свячена особа, а він, як якийсь казав, важить на моє добро (Март., Тв., 1954, 286).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рахую | рахуємо |
2 особа | рахуєш | рахуєте |
3 особа | рахує | рахують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рахуватиму | рахуватимемо |
2 особа | рахуватимеш | рахуватимете |
3 особа | рахуватиме | рахуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рахував | рахували |
Жіночий рід | рахувала | |
Середній рід | рахувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рахуймо | |
2 особа | рахуй | рахуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рахуючи | |
Минулий час | рахувавши |