ревність
РЕВНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ревний 1-4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (Кол., Терен.., 1959, 239); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву.. Але її молитви втратили свою давню ревність, а сповіді - щирість (Вільде, Сестри.., 1958, 386).
2. розм., рідко. Те саме, що ревнощі. Його жінка.. труїла йому найкращі і найлюбіші хвилини в житті. Її несита ревність не давала йому покою ні на одну хвилину (Мирний, III, 1954, 373); До пізнього вечора блукав Микола по лісу, терзаючись ревністю, роздумуючи над долею Оксани (Гжицький, У світ.., 1960, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ревність | ревності |
Родовий | ревності, ревности | ревностей |
Давальний | ревності | ревностям |
Знахідний | ревність | ревності |
Орудний | ревністю | ревностями |
Місцевий | на/у ревності | на/у ревностях |
Кличний | ревносте | ревності |