республіканець
РЕСПУБЛІКАНЕЦЬ, нця, ч., політ. 1. Прихильник республіки (у 1 знач). [Руфін:] Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот. Ні, вже я волію державу навіть цезарів найгірших, - хоч я республіканець, як ти знаєш (Л. Укр., II, 1951, 351); Революціонер в політиці, полум'яний республіканець і непримиренний ворог пануючої аристократії, Петефі не міг не принести з собою нового погляду на мистецтво (Перв., З щоденника.., 1956, 115).
2. У буржуазних країнах - член республіканської партії... більшовики допускають угоди з буржуазними республіканцями тільки як «виняток» (Ленін, 14, 1971, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | республіканець | республіканці |
Родовий | республіканця | республіканців |
Давальний | республіканцеві, республіканцю | республіканцям |
Знахідний | республіканця | республіканців |
Орудний | республіканцем | республіканцями |
Місцевий | на/у республіканці, республіканцеві | на/у республіканцях |
Кличний | республіканцю | республіканці |