ристь
РИСТЬ, і, ж., заст. Рись (див. рись2). Ось чує Петро - тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш, Вибр., 1969, 100); Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню. Всі перейшли на ристь (Гончар, Таврія.., 1957, 314).
На ристях - на рисях, риссю (у 1 знач.). Соса привіз свою батарею на ристях. Одна за одною чотири гармати стали вряд на бугрі (Ю. Янов., І, 1958, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ристь | ристі |
Родовий | ристі, ристи | ристей |
Давальний | ристі | ристям |
Знахідний | ристь | ристей |
Орудний | ристю | ристями |
Місцевий | на/у ристі | на/у ристях |
Кличний | ристе | ристі |