ритий
РИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до рити 1-4.
2. у знач. прикм., заст. Тиснений. На особливу увагу заслуговує димлений - чорний посуд з ритим або згладженим геометричним орнаментом (Нар. тв. та етн., 1, 1973, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ритий | рита | рите | риті |
Родовий | ритого | ритої | ритого | ритих |
Давальний | ритому | ритій | ритому | ритим |
Знахідний | ритий, ритого | риту | рите | риті, ритих |
Орудний | ритим | ритою | ритим | ритими |
Місцевий | на/у ритому, ритім | на/у ритій | на/у ритому, ритім | на/у ритих |