ритон
РИТОН, -а, ч. Стародавня посудина для пиття (найчастіше для вина) у вигляді рога, іноді з невеликим отвором у нижній вузькій частині; на Сході та у іраномовних народів (наприклад, скіфів) ритон вважався святою посудиною та атрибутом царської влади; ритони також були поширені серед древніх слов'ян; використовувалися для ритуальних обрядів, пов'язаних з язичництвом; також ритони були необхідними атрибутами весільних обрядів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ритон | ритони |
Родовий | ритона | ритонів |
Давальний | ритонові, ритону | ритонам |
Знахідний | ритон | ритони |
Орудний | ритоном | ритонами |
Місцевий | на/у ритоні | на/у ритонах |
Кличний | ритоне | ритони |