розбивкою
розбивка
РОЗБИВКА, и, ж. 1. розм. Дія за знач. розбити, розбивати 11-13. При садінні садів на великих площах трудомістким процесом є внутріквартальна розбивка ділянок (Хлібороб Укр., 12, 1966, 17).
2. спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди. Він без зайвих слів узявся робити розбивку майбутнього приміщення (Чорн., Потік.., 1956, 389); Нам, будівельникам, лише наказано зробити детальну розбивку основних і допоміжних розподільних ариків (Ле, В снопі.., 1960, 343); Я розподілив людей, дав усім завдання, зробив розбивку фундаменту під будинок і намети (Хор., Ковила, 1960, 61).
3. друк. Рідше від звичайного розташування літер у слові для виділення його у тексті.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбивка | розбивки |
Родовий | розбивки | розбивок |
Давальний | розбивці | розбивкам |
Знахідний | розбивку | розбивки |
Орудний | розбивкою | розбивками |
Місцевий | на/у розбивці | на/у розбивках |
Кличний | розбивко | розбивки |