розбундючитися
РОЗБУНДЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Стати пихатим, зарозумілим; загордитися.
2. Стати дуже збудженим, запальним; розпалитися. Юрчик розбундючився.. Оп'янів і лаявся: - Хіба ви опришки? (Хотк., II, 1966, 211).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбундючуся | розбундючимося |
2 особа | розбундючишся | розбундючитеся |
3 особа | розбундючиться | розбундючаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбундючився | розбундючилися |
Жіночий рід | розбундючилася | |
Середній рід | розбундючилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбундючмося | |
2 особа | розбундючся | розбундючтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розбундючившись |