розважальник
РОЗВАЖАЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем - і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства - і лютим людиноненависником; дидактиком - і розважальником (Рад. літ-во, 5, 1968, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розважальник | розважальники |
Родовий | розважальника | розважальників |
Давальний | розважальникові, розважальнику | розважальникам |
Знахідний | розважальника | розважальників |
Орудний | розважальником | розважальниками |
Місцевий | на/у розважальнику, розважальникові | на/у розважальниках |
Кличний | розважальнику | розважальники |