розважений
РОЗВАЖЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розважити1. Сиділа [Катря] під грубою, трохи розважена братовим бадьорим словом, і прислухалась до розмови чоловіків за столом (Головко, II, 1957, 497).
РОЗВАЖЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розважити2. Недурно Чіпка жалкував про хліб: він був у них, як розважений... (Мирний, II, 1954, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розважений | розважена | розважене | розважені |
Родовий | розваженого | розваженої | розваженого | розважених |
Давальний | розваженому | розваженій | розваженому | розваженим |
Знахідний | розважений, розваженого | розважену | розважене | розважені, розважених |
Орудний | розваженим | розваженою | розваженим | розваженими |
Місцевий | на/у розваженому, розваженім | на/у розваженій | на/у розваженому, розваженім | на/у розважених |