розвихрений
РОЗВИХРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвихрити. Сніг, розвихрений копитом, птиць привіти угорі, - все в душі моїй відбито, наче небо у Дніпрі (Сос., Щоб сади.., 1947, 88); Дощу нема й тепер. Чорні стовпи кружляють у степу, високі гілки на вершині розвихрені, мов проклята квітка чортополоху (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
2. у знач. прикм. Який здійнявся вихором. Під колесами тачанок сніг розвихрений летить (Сос., II, 1958, 255); // Який розтріпався, розметався в різні боки. Над повіткою вітер бавився розвихреною стріхою (Рибак, Що сталося.., 1947, 54); Він ішов далі, простоволосий, з розвихреною світлою чуприною, стрункий, з гордо піднесеною головою (Хижняк, Тамара, 1959, 38); Мчать автомобілі назустріч тучам пилюки, назустріч розвихреній соломі та листю, що вітер жене степом на них (Гончар, II, 1959, 359).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розвихрений | розвихрена | розвихрене | розвихрені |
Родовий | розвихреного | розвихреної | розвихреного | розвихрених |
Давальний | розвихреному | розвихреній | розвихреному | розвихреним |
Знахідний | розвихрений, розвихреного | розвихрену | розвихрене | розвихрені, розвихрених |
Орудний | розвихреним | розвихреною | розвихреним | розвихреними |
Місцевий | на/у розвихреному, розвихренім | на/у розвихреній | на/у розвихреному, розвихренім | на/у розвихрених |