розвідач
РОЗВІДАЧ, а, ч., заст. Розвідник (у 1, 3, 4 знач. ). Налякана вартова сторожа, втікаючи, наткнулася біля валів на козацького розвідача (Кач., II, 1958, 444); - А таки я голодний, коли хочете знати! - вибухнув Савченко. - Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити - миле життя розвідача філоксерної комісії (Коцюб., І, 1955, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвідач | розвідачі |
Родовий | розвідача | розвідачів |
Давальний | розвідачеві, розвідачу | розвідачам |
Знахідний | розвідача | розвідачів |
Орудний | розвідачем | розвідачами |
Місцевий | на/у розвідачі, розвідачу, розвідачеві | на/у розвідачах |
Кличний | розвідачу | розвідачі |