розвірчувати
РОЗВІРЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.
2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (Веч. Київ, 13.XI 1969, 4).
3. Те саме, що розгортати 2. [Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками ):] Ось що я вам, мамо, купила (Н.-Лев, II, 1956, 479); Я, молода, не втерпіла. Взяла плаття розвертіла (Чуб., V, 1874, 740).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвірчую | розвірчуємо |
2 особа | розвірчуєш | розвірчуєте |
3 особа | розвірчує | розвірчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвірчуватиму | розвірчуватимемо |
2 особа | розвірчуватимеш | розвірчуватимете |
3 особа | розвірчуватиме | розвірчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розвірчував | розвірчували |
Жіночий рід | розвірчувала | |
Середній рід | розвірчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвірчуймо | |
2 особа | розвірчуй | розвірчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розвірчуючи | |
Минулий час | розвірчувавши |