розгарячений
РОЗГАРЯЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгарячити. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 511); // у знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м'яса. Він, мабуть, уже відчував у своїй розгаряченій пащеці теплу оленячу кров (Трубл., II, 1950, 25); В його розгаряченій уяві стали супротив себе два спорщики: Жан і вуйко (Фр., І, 1955, 338); // розгарячено, безос. присудк. сл. Полями розгарячено линув «ЗІС» тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (Гонч., Вибр., 1959, 219).
2. у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим. Він на розгаряченому коні козацькому рубає, рубає ненависних панів (Ле, Наливайко, 1957, 450); Гуртом вийшли [хлопці] з хати. Свіже повітря охолодило розгарячені голови, і з новою силою залунала над селом пісня (Качура, Зол. грамота, 1960, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгарячений | розгарячена | розгарячене | розгарячені |
Родовий | розгаряченого | розгаряченої | розгаряченого | розгарячених |
Давальний | розгаряченому | розгаряченій | розгаряченому | розгаряченим |
Знахідний | розгарячений, розгаряченого | розгарячену | розгарячене | розгарячені, розгарячених |
Орудний | розгаряченим | розгаряченою | розгаряченим | розгаряченими |
Місцевий | на/у розгаряченому, розгаряченім | на/у розгаряченій | на/у розгаряченому, розгаряченім | на/у розгарячених |