розжевріти
РОЗЖЕВРІТИ, іє, док., рідко. Те саме, що розжеврітися. Головешка розжевріла (Сл. Гр.); Злі хмари розійдуться, розжевріють зорі (У. Кравч., Вибр., 1958, 109); Не німе було козакові те небо, і місяць, і зорі: чи погляне на місяць, на його плями, чи погляне на зорі, то й серце, і думка його розжевріє, як од божого слова (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжеврію | розжевріємо |
2 особа | розжеврієш | розжеврієте |
3 особа | розжевріє | розжевріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розжеврів | розжевріли |
Жіночий рід | розжевріла | |
Середній рід | розжевріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжевріймо | |
2 особа | розжеврій | розжеврійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розжеврівши |