розквітання
РОЗКВІТАННЯ, я, с . Дія за знач. розквітати. Хай, мов снігурочці, судилось в той же день Мені прийняти смерть через кохання, Я йду тобі назустріч, Берендей, Благословенним будь, любові розквітання! (Забашта, Вибр., 1958, 142); Для неї [культури нації] я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців - бійців за її розквітання (Ю. Янов., II, 1958, 32); * У порівн. Стежив [Саїд Алі] за кожним рухом брови, за найніжнішим, немов розквітання бутона, трепетом її принадних уст (Ле, Міжгір'я, 1953, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розквітання | розквітання |
Родовий | розквітання | розквітань |
Давальний | розквітанню | розквітанням |
Знахідний | розквітання | розквітання |
Орудний | розквітанням | розквітаннями |
Місцевий | на/у розквітанні | на/у розквітаннях |
Кличний | розквітання | розквітання |