розкльошений
РОЗКЛЬОШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкльошити; // у знач. прикм. Для жіночого одягу характерними стали вузька пряма та розкльошена спідниця (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкльошений | розкльошена | розкльошене | розкльошені |
Родовий | розкльошеного | розкльошеної | розкльошеного | розкльошених |
Давальний | розкльошеному | розкльошеній | розкльошеному | розкльошеним |
Знахідний | розкльошений, розкльошеного | розкльошену | розкльошене | розкльошені, розкльошених |
Орудний | розкльошеним | розкльошеною | розкльошеним | розкльошеними |
Місцевий | на/у розкльошеному, розкльошенім | на/у розкльошеній | на/у розкльошеному, розкльошенім | на/у розкльошених |